— Яке щастя й справжнє диво — на зорі творчого шляху зустріти людину, без якої здійснення задумів такої і художньої, і технічної глибини було б неможливим.
— MFF
Інсталяція «Доля солдата» | Геній зварювального мистецтва
У великому мистецтві завжди є дві сили. Перша — це бачення художника, що проривається крізь час, прагнучи втілитися у форму. Друга — руки майстра, які надають цьому баченню плоті й міці, перетворюючи мрію на відчутну реальність.
У проєкті «Попіл війни» ця друга сила має ім’я — Віктор Бєльчик. Людина, що понад чверть століття працює зі сталлю, оволодівши мистецтвом електрозварювання, подібним до алхімії. Для нього розпечений метал — не лише матеріал, а жива матерія, яку можна з’єднати, приборкати й перетворити на щось величне.
Його руки, відмічені вогнем професії, несуть у собі точність і силу, нагромаджену роками досвіду. І саме вони стають опорою для задумів МFF, народжуючи скульптури з уламків війни. Без Віктора Бєльчика не засяяли б ті металеві моноліти, у яких закарбовані біль і надія народу.
У його роботі є щось від сакрального ритуалу: кожна іскра зварювального апарата нагадує спалах молитви, що з’єднує розірване, зцілює зруйноване й творить нове. У цьому — особлива велич: творити красу там, де колись був тільки попіл.
Проєкт «Попіл війни» — це не лише мистецтво, це спільний подвиг митця і майстра. І поруч з ім’ям художника стоїть ім’я зварювальника — Віктора Бєльчика, без якого вогонь і сталь не стали б мовою високого мистецтва.
Нагороди
Віктора Бєльчика
Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня
Україна
2024
«За співпрацю»
Державної прикордонної служби
Україна
2025
Віктор Бєльчик з елементами інсталяції «Хрест Миру» із Золотим Розп’яттям у своїй майстерні.
Одеса, 2024 рік.
Фото Марії Універсалюк
Вогонь і сталь
Створення скульптур із серії «Попіл війни» — це не просто мистецький процес, а справжня технічна й духовна одіссея. Тут немає місця легким рішенням чи спрощеним шляхам: кожен етап — випробування, кожна іскра — крок у бік неможливого.
Основою цих творів є уламки чавунних боєприпасів — ржавих, понівечених часом і вибухом. Вони погано піддаються електрозварюванню, чинять опір будь-якій спробі приборкати їхню жорстку природу. І саме тут вступає в дію вогонь зварювального апарата. Його синє полум’я стає посередником між хаосом руйнування та гармонією мистецтва. Це діалог із матерією, що прагне залишатися непокірною, але під руками майстра поступово складається в єдину форму.
Особливість проєкту полягає в унікальній технології багатошаровості. Саме вона надає скульптурам не лише відчутного об’єму, а й духовної глибини. Кожен шар металу — це ніби нашарування історії: від вибуху й руйнації до відродження й тиші. У роботі «Спас Нерукотворний» ця багатошаровість знаходить своє найвище втілення — у залізній подобі Христа проступає умиротворення, яке контрастує з суворістю матеріалу. Лице, що народжується з уламків війни, випромінює спокій, ніби саме вогонь і сталь стали мовою молитви.
Та, окрім художньої ідеї, існує ще й технічна безкомпромісність: жоден уламок не підганяється механічним шляхом. Вони залишаються такими, якими були знайдені на полях війни. Завдання митця та майстра — скласти цей складний пазл так, щоб розірвані частини зійшлися в гармонійну цілісність. У цьому процесі є щось від реставрації світу: з хаотичних уламків знову народжується порядок, з руїн — нова форма, з попелу — мистецтво.
Вогонь і сталь, руйнування і творення, біль і умиротворення — ці протилежності сходяться у скульптурах серії «Попіл війни». І саме в цій єдності криється їхня справжня велич: вони є свідками трагедії та водночас провісниками надії, які доводять, що навіть з уламків можна скласти обличчя миру.